Давно думав над таким питанням, дивлячись на красу кераміки, яку робили мої батьки, відколи себе пам'ятаю: а як так сталося, шо красиву кераміку в Україні витіснили відверто некрасиві корали?
А все просто: не потрібно на минуле дивитися сучасними очима і тоді все стає зрозумілим.
1. У традиційному суспільстві цінність визначає НЕ краса,
а рідкість та шлях, який річ повинна пройти, шоб дістатись до власника.
Тому:
• турецький корал → пливе через моря, торги, купців → має “силу шляху”
• керамічна бусина → зроблена в селі → не має соціального “шляху”
Річ, яка “приходить здалеку”, сприймається як:
• вищий статус
• більший престиж
• символ влади
• символ багатства
• доказ, шо чоловік міг заплатити
• доказ, шо жінка цінна
Тобто вона має соціальну ціну, більшу за художню.
________________________________________
2. “Гарне” у традиційному суспільстві = “дороге”, а не “естетично досконале”
Через це:
• глина → дешева → не статусна
• скло → дорожче → статусне
• корал → найдорожчий → найстатусніший
А те, шо корал:
• нерівний
• кривий
• бляклий
• темніє
• ламається
• розшаровується
Взагалі ніколи не розглядали.
Тому шо в традиційній спільноті краса - це не око, а гаманець.
________________________________________
3. Естетика у XVIII–XIX століттях ≠ естетика XXI століття
Те, шо сьогодні ми цінуємо як:
• геометрію
• чисту форму
• рівний ритм
• точність кольору
• стабільність матеріалу
• мінімалізм
- у XIX столітті просто не існувало як критерій.
Тоді важило:
• яскравість
• обʼєм
• кількість низок
• рідкість матеріалу
• “дорогість”
• “шоб інші бачили, шо чоловік мав за шо купити”
Тому коралі = символ соціальної перемоги.
Кераміка = символ буденності.
Навіть якшо кераміка була красивіша - її краса не була тим, шо вимірювали.
________________________________________
4. Чому коралі виграли миттєво?
Бо вони були:
• ЧЕРВОНІ (сакральний колір крові та життя → культовий символ)
• ЗАМОРСЬКІ (все заморське = магічне, багате, сильне)
• РІДКІСНІ (неможливо зробити в селі)
• ДОРОГІ (а значить - статусні)
А тепер я скажу головну думку:
Коралі виграли не тому, шо вони кращі.
Вони виграли тому, шо вони не місцеві.
У традиційній культурі цінність має те, чого ти НЕ можеш зробити сам.
________________________________________
5. Якшо у селі могли зробити кераміку - її статус автоматично падав.
А корали, які припливли з далекого моря, мали “силу шляху”.
Це важить більше, ніж естетика.
________________________________________
6. І тепер найважливіше:
Якби тоді існували такі керамічні намиста, які роблять Мицкани - вони могли б конкурувати з коралами.
Бо вони змінюють саму парадигму краси.
У XIX столітті ідеально рівної, ідеально тонкої, багаторазово випаленої, насиченої кераміки просто НЕ існувало.
Було:
• грубіше
• менш точне
• без насичених емалей
• без дрібних стабільних форм
Шкода, шо тато вже не прочитає це: якби він придумав бездоганні намиста Мицканів кількасот років тому, то жоден турецький крам не засів би так міцно у наших посполитих! Сама традиція би тоді була змінена і не довелося би чекати революцій у мистецтві, які прийшли в 20 столітті, аби зрозуміти, шо досконале - то досконале і хай заморське сховається!
Пані і панове, досить уже жити пережитками минулого і тішитись заморському. Своє - ось, шо цінне! Своє надбання, Своє мистецтво, Своє бачення світу, Своє сумління, Своє вміння захистити оте СВОЄ!
На світлині кераміка, яку ми, Мицкани, робимо СВОЇМИ руками! І показуємо Вам отут: https://mytskanceramics.com
Анатолій Мицкан, син засновника родинної справи Романа Мицкана
